прикликати
ПРИКЛИ́КАТИ див. приклика́ти.
ПРИКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш і діал. ПРИКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., кого, що.
1. Запрошувати кудись або вимагати з'явитися.
Відправив [князь Ярослав] певних людей до варягів, прикликаючи до себе на службу найславнішого з них – Еймунда (П. Загребельний);
Відміна [прізвище] прикликує часом стару від млинка до комірки (С. Ковалів);
Братові минуло десять літ весною, і все налагодилося так, щоб восени відвезти нас у губерню, а тут я візьми та й занедужай. Прикликали лікаря (Панас Мирний);
– Якби мені прикликати сюди Лавріна, я б до смерті не вернулася в Семигори, – згодом сказала Мелашка (І. Нечуй-Левицький);
// Жестом, голосом просити або вимагати підійти; підкликати.
– Дівчино! – прикликає мене сестра Меланія. – Ходи лишень ближче, – як на ім'я? (Марко Вовчок);
Зачали співати тенори й баси, лиш сопрано і альтів не чути. Тому Болотневич мусив .. махати руками, щоби прикликати здивовані дівчатка, бо вони самі не догадались умішатися до співу (Л. Мартович);
// Умовним посвистом, словом вимагати підійти (приручену тварину).
Не могла [віла] здобутися на слово, тільки ледве здобулась на посвист, щоб коня прикликати до себе (Леся Українка);
Шмідель прикликав пси знадвору, замкнув двері (С. Ковалів);
// Принаджувати співом, щебетом самицю (про птаха).
Там соловейко гніздо звив. Всю нічку не спав та все щебетав, Собі солов'їху прикликав (з народної пісні);
// тільки недок. Звертаючись до надприродних сил, благати чого-небудь.
Вона здіймала руки до неба, завмирала в благаючій позі і з вірою в чудо прикликала до себе потіху (М. Коцюбинський);
Проклинаючи війну і не бачачи сил, здатних побудувати світ на основі добра і справедливості, Чаренц [у своїй поемі “Атілла”] прикликає демонічні сили, щоб вони знищили зло (з наук. літ.).
2. перен., розм. Викликати якийсь стан, вияв чого-небудь.
– Краще дістань пляшку вчорашнього, бо нема чим апетит прикликати (М. Ю. Тарновський);
Марно силкуючись відігнати моторошний образ і прикликати сон, Сахно загорнулася в холодні тканини вигідної постелі (Ю. Смолич).
◇ (1) Приклика́ти / прикли́кати до життя́ кого – повертати до нормального стану із стану непритомності, депресії, замріяності і т. ін.
Ніхто не йшов їй на рятунок, аж дощ, що пустився коло півночі, прикликав її до життя (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)