прикликати

I [при^екликати^е]

-ичу, -иче^иш; нак. -ич, -ичте^и, док.

II [при^екли^екати^е]

-айу, -айе^иш, недок.

Значення в інших словниках

1. прикликати — прикли́кати дієслово доконаного виду приклика́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. прикликати — див. кликати  Словник синонімів Вусика
3. прикликати — I прикл`икатидив. прикликати. II приклик`ати-аю, -аєш і діал. прикликувати, -ую, -уєш, недок., прикликати, -ичу, -ичеш, док., перех. 1》 Запрошувати кудись або вимагати з'явитися. || Жестом, голосом просити або вимагати підійти; підкликати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прикликати — ПРИКЛИ́КАТИ див. приклика́ти. ПРИКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш і діал. ПРИКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., кого, що. 1. Запрошувати кудись або вимагати з'явитися.  Словник української мови у 20 томах
5. прикликати — ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
6. прикликати — ПРИКЛИ́КАТИ див. приклика́ти. ПРИКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш і діал. ПРИКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех. 1. Запрошувати кудись або вимагати з’явитися.  Словник української мови в 11 томах
7. прикликати — Приклика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. прикликати, -кличу, -чеш, гл. Призывать, призвать, подзывать, подозвать. Всіх полковників прикликати до себе. Рудч. Ск. І. 114. Сказав прикликати собі слуг тих. Єв. Л. XIX. 15. Мати сина прикликає. Рудч. Чп. 227.  Словник української мови Грінченка