приключка
ПРИ́КЛЮЧКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що приго́да.
– Була торік тут приключка страшна: Шубовснув [з моста в воду] пан один (Л. Глібов);
Оповідала [Рахіра] йому приключку з Анною (О. Кобилянська);
Ні по чім ви не пізнаєте, що він у Відні пуцував [чистив] коні капітанові, .. шукав любовних приключок в “златей Прадзе” (Г. Хоткевич).
2. Те саме, що при́від.
Лихо приключки шукає (приказка);
Познайомивсь він із мамою, бо чи ж десятникові багацько тра приключок, щоб зайти у чиюсь хату? (А. Кримський);
// Те саме, що причи́на 1.
– За що ж ти на його злишся? – Я то вже знаю, за що! У мене своя приключка, а в тебе своя. Я в тебе не питаю, не питай і ти в мене (П. Куліш);
Рече хоробрий маг: – Аби ти знав, Без приключки ніхто не ворогує: Од рук твоїх йому загине батько, Дак буде він ненавидіть тебе (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)