прикорочати

ПРИКОРОЧА́ТИ, ПРИКОРОТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., що, розм.

1. Те саме, що укоро́чувати.

Кінь зробив великий стрибок – наче хотів скинути їздця. Всі шарахнули врозтіч. Але Григорій Іванович гукнув: “Не балуй!” – і прикоротив уздечку (Ю. Смолич).

2. кого, перен., діал. Приборкувати.

– Прискаржити його в циркулі, що бунтує нарід, .. то, може б, його як прикоротили або просто до криміналу замкнули (І. Франко).

◇ Вкороти́ти (зба́вити, прикороти́ти) / вкоро́чувати (збавля́ти, прикоро́чувати) ві́ку (вік, життя́) див. укоро́чувати;

(1) Прикороча́ти (прикорота́ти) / прикороти́ти язика́ кому – те саме, що Укороти́ти / укоро́чувати язика́ (язи́к) (див. укоро́чувати).

Брехачу! Язика тобі прикорочу я”, – Гервазій вигукнув – і в'язкою ключів жбурнув на Возного (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

Василь подався до клубу. Він і сам був злий на Лесю. “Баба, – прошепотів він. – Язик розпустила. Прикорочу” (А. Хижняк).

Значення в інших словниках

1. прикорочати — прикороча́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. прикорочати — і прикоротати, -аю, -аєш, недок., прикоротити, -очу, -отиш, док., перех., розм. 1》 Те саме, що укорочувати. 2》 кого, перен., діал.Приборкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прикорочати — ПРИБО́РКАТИ (підкорити своєму впливові, закликати до порядку якусь людину, перев. непокірну або небезпечну для інших), ПРИКРУТИ́ТИ, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), УПОКО́РИТИ (ВПОКО́РИТИ), УКО́СЬКАТИ (ВКО́СЬКАТИ) розм., ОГО́ВТАТИ (ОБГО́ВТАТИ) розм.  Словник синонімів української мови
4. прикорочати — ПРИКОРОЧА́ТИ і ПРИКОРОТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех., розм. 1. Те саме, що укоро́чувати. Кінь зробив великий стрибок — наче хотів скинути їздця. Всі шарахнули врозтіч. Але Григорій Іванович гукнув: «Не балуй!...  Словник української мови в 11 томах
5. прикорочати — Прикороча́ти, -ча́ю, -єш, сов. с прикороти́ти, -чу́, -ти́ш гл. Укорачивать, укоротить.  Словник української мови Грінченка