Великий тлумачний словник сучасної мови

прикорочати

прикороча́ти

і прикоротати, -аю, -аєш, недок., прикоротити, -очу, -отиш, док., перех., розм.

1》 Те саме, що укорочувати.

2》 кого, перен., діал.Приборкувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. прикорочати — прикороча́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. прикорочати — ПРИКОРОЧА́ТИ, ПРИКОРОТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., що, розм. 1. Те саме, що укоро́чувати. Кінь зробив великий стрибок – наче хотів скинути їздця. Всі шарахнули врозтіч. Але Григорій Іванович гукнув: “Не балуй!...  Словник української мови у 20 томах
  3. прикорочати — ПРИБО́РКАТИ (підкорити своєму впливові, закликати до порядку якусь людину, перев. непокірну або небезпечну для інших), ПРИКРУТИ́ТИ, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), УПОКО́РИТИ (ВПОКО́РИТИ), УКО́СЬКАТИ (ВКО́СЬКАТИ) розм., ОГО́ВТАТИ (ОБГО́ВТАТИ) розм.  Словник синонімів української мови
  4. прикорочати — ПРИКОРОЧА́ТИ і ПРИКОРОТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех., розм. 1. Те саме, що укоро́чувати. Кінь зробив великий стрибок — наче хотів скинути їздця. Всі шарахнули врозтіч. Але Григорій Іванович гукнув: «Не балуй!...  Словник української мови в 11 томах
  5. прикорочати — Прикороча́ти, -ча́ю, -єш, сов. с прикороти́ти, -чу́, -ти́ш гл. Укорачивать, укоротить.  Словник української мови Грінченка