прикорочати
ПРИКОРОЧА́ТИ, ПРИКОРОТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., що, розм.
1. Те саме, що укоро́чувати.
Кінь зробив великий стрибок – наче хотів скинути їздця. Всі шарахнули врозтіч. Але Григорій Іванович гукнув: “Не балуй!” – і прикоротив уздечку (Ю. Смолич).
2. кого, перен., діал. Приборкувати.
– Прискаржити його в циркулі, що бунтує нарід, .. то, може б, його як прикоротили або просто до криміналу замкнули (І. Франко).
◇ Вкороти́ти (зба́вити, прикороти́ти) / вкоро́чувати (збавля́ти, прикоро́чувати) ві́ку (вік, життя́) див. укоро́чувати;
(1) Прикороча́ти (прикорота́ти) / прикороти́ти язика́ кому – те саме, що Укороти́ти / укоро́чувати язика́ (язи́к) (див. укоро́чувати).
Брехачу! Язика тобі прикорочу я”, – Гервазій вигукнув – і в'язкою ключів жбурнув на Возного (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
Василь подався до клубу. Він і сам був злий на Лесю. “Баба, – прошепотів він. – Язик розпустила. Прикорочу” (А. Хижняк).
Значення в інших словниках
- прикорочати — прикороча́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- прикорочати — і прикоротати, -аю, -аєш, недок., прикоротити, -очу, -отиш, док., перех., розм. 1》 Те саме, що укорочувати. 2》 кого, перен., діал.Приборкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прикорочати — ПРИБО́РКАТИ (підкорити своєму впливові, закликати до порядку якусь людину, перев. непокірну або небезпечну для інших), ПРИКРУТИ́ТИ, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), УПОКО́РИТИ (ВПОКО́РИТИ), УКО́СЬКАТИ (ВКО́СЬКАТИ) розм., ОГО́ВТАТИ (ОБГО́ВТАТИ) розм. Словник синонімів української мови
- прикорочати — ПРИКОРОЧА́ТИ і ПРИКОРОТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех., розм. 1. Те саме, що укоро́чувати. Кінь зробив великий стрибок — наче хотів скинути їздця. Всі шарахнули врозтіч. Але Григорій Іванович гукнув: «Не балуй!... Словник української мови в 11 томах
- прикорочати — Прикороча́ти, -ча́ю, -єш, сов. с прикороти́ти, -чу́, -ти́ш гл. Укорачивать, укоротить. Словник української мови Грінченка