прилеглий

ПРИЛЕ́ГЛИЙ¹, а, е.

Розташований поряд з чим-небудь; суміжний.

Велика землянка й прилеглі до неї окопи були вже забиті пораненими до краю (В. Кучер);

На .. ринкові і прилеглій до нього площі у той день немає де ногою ступити від людей, коней і возів (Ірина Вільде);

Хрещатик і прилеглі вулиці все ще розчищають від каміння (Л. Смілянський);

Досхочу поїть Дунай прилеглу землю своїми життєдайними водами (з газ.).

ПРИЛЕ́ГЛИЙ², а, е, рідко.

Те саме, що прі́лий.

Прилегле жито (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. прилеглий — приле́глий 1 дієприкметник суміжний приле́глий 2 дієприкметник прілий рідко  Орфографічний словник української мови
2. прилеглий — див. СУМІЖНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. прилеглий — див. близький  Словник синонімів Вусика
4. прилеглий — [приелеглией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
5. прилеглий — I -а, -е. Розташований поряд із чим-небудь; суміжний. II -а, -е, рідко. Те саме, що прілий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. прилеглий — СУМІ́ЖНИЙ (розташований поряд з чим-небудь), ПРИЛЕ́ГЛИЙ, СУСІ́ДНІЙ, ПОМІ́ЖНИЙ діал. По кількох хвилинах він вийшов у суміжну кімнату (О.  Словник синонімів української мови
7. прилеглий — ПРИЛЕ́ГЛИЙ¹, а, е. Розташований поряд з чим-небудь; суміжний. Велика землянка й прилеглі до неї окопи були вже забиті пораненими до краю (Кучер, Голод, 1961, 76); На..  Словник української мови в 11 томах
8. прилеглий — Приле́глий, -а, -е 1) Прѣлый. Прилегле жито. Харьк. 2) Примыкающій, сосѣдній. Опинилася на улиці прилеглій. МВ. ІІІ. 32.  Словник української мови Грінченка