прилучання

ПРИЛУЧА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. прилуча́ти.

Для індивідуальної свідомості реальним є факт існування зафіксованої в матеріальних умовах буття духовної культури людського роду, усередені якої (та завдяки прилучанню до якої) індивід “пробуджується” до того, щоб бути Суб'єктом та усвідомлювати себе як такого (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. прилучання — прилуча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. прилучання — -я, с. Дія за знач. прилучати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прилучання — ПРИЛУЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. прилуча́ти.  Словник української мови в 11 томах