прилука
ПРИЛУ́КА, и, ж.
Місце, поросле травою та кущами або очеретом, що трапляється по берегах річок, озер.
Над заволзькими прилуками кинув [грім] пригорщу вогню... (М. Рудь);
Іноді раптом виникне з-посеред ріденьких гайків і прилук справжній буйний ліс з віковічними деревами (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)