прилука
ПРИЛУ́КА, и, ж. Місце, поросле травою та кущами або очеретом, що трапляється по берегах річок, озер.
Над заволзькими прилуками кинув [грім] пригорщу вогню… (Рудь, Дон. зорі, 1958, 70);
Іноді раптом виникне з-посеред ріденьких гайків і прилук справжній буйний ліс з віковічними деревами (Загреб., Європа 45, 1959, 47).
Словник української мови (СУМ-11)