приманка
ПРИМА́НКА, и, ж.
1. Те, чим приманюють рибу, звірів, птахів; принада.
Коло неї [ріки] кружляють рибалки з вудками й приманками (І. Франко);
Віктор сів поміж хлоп'ят, завівши бесіду про те, на яку приманку яка риба краще клює (М. Руденко);
Коли звір торкався до приманки, мотузки зашморгувались, і зав'язаний ведмідь ставав здобиччю звіроловів (М. Трублаїні);
* Образно. Хто зрозуміє його з нової влади, що він, мов оцей карась, побачив приманку, а не гачок? Правда, в кишені, біля серця, він тримає кілька різних документів (М. Стельмах).
2. Те, що приманює, вабить.
Нектар, що виділяється квітками [озимого ріпака], є приманкою для комах, які відіграють головну роль в його запиленні (з наук. літ.);
Доброю приманкою для них [кочовиків] були тучні трав'янисті степи, що лежали суцільним покривом на північний захід від Каспійського моря (з навч. літ.);
Аничков читав лекцію публічно про Ібсена і теж невдало. Соловцов розпочав сезон рівно ж невдало, публіка чомусь не конечне ходить, хоч їй на приманку запрошена Пасхалова (Леся Українка);
Заборона будь-чого завжди стає приманкою (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)