примирення

ПРИМИ́РЕННЯ, я, с.

1. Дія і стан за знач. примири́ти, примири́тися 1.

– Я пропонував би панству ще комісію, яка має вести процедуру примирення, – порадив пан Адам Кисіль (Я. Качура);

Примирення з хозарами не принесло Амбалові спокою (Д. Міщенко).

2. Стан за знач. примири́тися.

І безнадійний, покірний сум, примирення з усім на світі прочувалися в його рівному голосі (З. Тулуб);

Борис, помічаючи зовнішнє примирення Жанни, торжествував (М. Ю. Тарновський).

3. Злагода.

Накричавши і налаявши, Марко Лукич підходив потім сам до ображеного, навіть коли це був зовсім незначний робітник сцени, підходив з ласкавим словом примирення (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. примирення — прими́рення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. примирення — див. мир  Словник синонімів Вусика
3. примирення — -я, с. 1》 Дія та її результат за знач. примирити, примиритися 1). 2》 Стан за знач. примиритися. Піти на примирення. 3》 Злагода.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. примирення — Замира, злагода, згода, див. перемир'я  Словник чужослів Павло Штепа
5. примирення — I. МИР (відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; відсутність збройної боротьби між державами, народами, а також угода про припинення воєнних дій); СПО́КІЙ, ПО́КІЙ заст.  Словник синонімів української мови
6. примирення — ПРИМИ́РЕННЯ, я, с. 1. Дія та її результат за знач. примири́ти, примири́тися 1. — Я пропонував би панству ще комісію, яка має вести процедуру примирення, — порадив пан Адам Кисіль (Кач.  Словник української мови в 11 томах