примочка

ПРИМО́ЧКА, и, ж.

Вода або лікувальна рідина, якою змочують що-небудь для прикладання до хворого місця.

Сірі очі, трохи холодні і вже пригаслі, плавали на білках серед червоних жилок, і се його турбувало: “Треба знову класти примочку!” (М. Коцюбинський);

Він почував себе зовсім добре. Лише раз за разом міняв холодні примочки на голові (М. Трублаїні);

До очей, що гнояться, на ніч прикладають примочки з напару листків і квіток нагідок (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. примочка — примо́чка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. примочка — [приемочка] -чкие, д. і м. -оц':і, р. мн. -чок  Орфоепічний словник української мови
3. примочка — -и, ж. 1》 Вода або лікувальна рідина, якою змочують що-небудь для прикладання до хворого місця. 2》 муз., жарг. Додаткові пристрої, що створюють різноманітні звукові ефекти до електромузичних інструментів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. примочка — И, ж. 1. Будь-яке удосконалення, що може значно полегшити роботу; винахід, технологічна новинка. Мода на комп'ютерну гру химерна — вона не завжди залежить від свіжорозроблених «примочок» (Єва). 2. Жарт, влучний вислів.  Словник сучасного українського сленгу
5. примочка — (-и) ж. 1. крим. Авантюра. СЖЗ, 85; ЯБМ, 232. 2. крим. Спосіб обману під час гри в карти. СЖЗ, 85; ЯБМ, 233.  Словник жарґонної лексики української мови
6. примочка — ПРИМО́ЧКА, и, ж. Вода або лікувальна рідина, якою змочують що-небудь для прикладання до хворого місця. Сірі очі, трохи холодні і вже пригаслі, плавали на білках серед червоних жилок, і се його турбувало: «Треба знову класти примочку!» (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах