примурок
ПРИ́МУРОК, рку, ч.
Кам'яна прибудова з горизонтальною площиною, уступ біля чого-небудь; поперечний виступ на стінці печі, груби; карниз.
Миску і ложку поставив [Завадовський] у кут на примурок залізної печі (І. Франко);
Свічка лізе на примурок Симеона і запалює ліхтар від лампади (І. Кочерга);
Каганець стояв на примурку (О. Кундзич).
Словник української мови (СУМ-20)