примурок

ПРИ́МУРОК, рку, ч. Кам’яна прибудова з горизонтальною площиною, уступ біля чого-небудь; поперечний виступ на стінці печі, груби; карниз.

Миску і ложку поставив [Завадовський] у кут на примурок залізної печі (Фр., IV, 1950, 489);

Свічка лізе на примурок Симеона і запалює ліхтар від лампади (Коч., П’єси, 1951, 147);

Каганець стояв на примурку (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 298).

Значення в інших словниках

1. примурок — при́мурок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. примурок — див. прибудова  Словник синонімів Вусика
3. примурок — [примурок] -рка, м. (на) -рку, мн. -ркие, -рк'іў  Орфоепічний словник української мови
4. примурок — -рку, ч. Кам'яна прибудова з горизонтальною площиною, уступ біля чого-небудь; поперечний виступ на стінці печі, груби; карниз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. примурок — ПРИ́МУРОК, рку, ч. Кам'яна прибудова з горизонтальною площиною, уступ біля чого-небудь; поперечний виступ на стінці печі, груби; карниз. Миску і ложку поставив [Завадовський] у кут на примурок залізної печі (І.  Словник української мови у 20 томах
6. примурок — КАРНИ́З (виступ, що завершує верхню частину стіни або міститься над вікнами, дверима тощо), ЗАЛО́М розм.; ПРИМУ́РОК (поперечний виступ на стінці печі, груби); ПІДДА́ШШЯ, ПІДДА́ШОК (виступ якоїсь покрівлі); ПІДЗО́Р спец.  Словник синонімів української мови
7. примурок — Примурок, -рка м. 1) Карнизъ у печки. Н. Вол. у. 2) Каменная пристройка. 3) Боковая стѣна гончарной печи. Шух. І. 263.  Словник української мови Грінченка