примчати

ПРИМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм.

1. кого – що. Швидко привести, принести або привезти кого-, що-небудь.

Примчали з казанок сивухи, Ентелл її разком дмухнув (І. Котляревський);

Коли вам діда треба, він [Михайло] зараз побіжить і приведе старого.., а коли вам треба сестрички Меласі, він примчить Меласю-сестричку (Марко Вовчок);

Килигей розпорядився негайно доставити Дьяконова сюди. В той же день двоє Килигейових хлопців .. тачанкою примчали офіцера разом з старим Оленчуком із Строганівки просто на позицію (О. Гончар);

// безос.

[Маруся (тривожно):] Василь! От і примчало його на сей час! Господи! підкріпи мене! (Панас Мирний).

2. Швидко прийти, прибігти, приїхати куди-небудь.

Примчав карний загін, і почалась розправа над селянами (Л. Юхвід);

Величезними стрибками примчала зайчиха (О. Копиленко);

Віталій приїхав, примчав мотоциклом уже надвечір, при заході сонця, і, заставши все чабанство ще за роботою, пішов просто до Тоні, всміхаючись їй (О. Гончар);

// Швидко прибути куди-небудь (про засоби пересування).

Катер примчав і на ньому капітан Дорошенко та знайомі хлопці з полігона з своїми жартиками... (О. Гончар);

// Повіяти раптово (про сильний вітер).

Скинув каску солдат і стояв, і стояв, І примчали до гір із Вітчизни вітри (М. Нагнибіда).

Значення в інших словниках

1. примчати — примча́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. примчати — [приемчатие] -чу, -чиш, -чиемо, -чиете; нак. -чи, -ч'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. примчати — -чу, -чиш, док., розм. 1》 перех. Швидко привести, принести або привезти кого-, що-небудь. || безос. 2》 неперех. Швидко прийти, прибігти, приїхати куди-небудь. || Швидко прибути куди-небудь (про засоби пересування). || Повіяти раптово (про сильний вітер).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. примчати — I. ПРИБУ́ТИ (прийти, приїхати тощо кудись, до когось, з якоїсь нагоди, для виконання чогось і т. ін.), ДОБРА́ТИСЯ (ДІБРА́ТИСЯ рідко), ПРИВІ́ЯТИСЯ розм., ПРИМАНДРУВА́ТИ розм., ПРИЧИМЧИКУВА́ТИ розм., ПРИБИ́ТИСЯ розм., ПРИТАСКА́ТИСЯ розм., ПРИЧВАЛА́ТИ фам.  Словник синонімів української мови
5. примчати — ПРИМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм. 1. перех. Швидко привести, принести або привезти кого-, що-небудь. Примчали з казанок сивухи, Ентелл її разком дмухнув (Котл., І, 1952, 94); Коли вам діда треба, він [Михайло] зараз побіжить і приведе старого..  Словник української мови в 11 томах
6. примчати — Примча́ти, мчу́, -чи́ш гл. Примчать. Примчали з казанок сивухи. Котл. Ен. Дідько і попа примчав. КС. 1882. X. 33.  Словник української мови Грінченка