принагідний
ПРИНАГІ́ДНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється у зв'язку з нагодою.
Про те, що заповідає титул [назва оповідання] у оповіданню, крім одної принагідної згадки, зовсім нема мови (І. Франко);
– Прохання за винахідника Ігнатьєва саме і привело вас до мене? – люб'язно запитав Малахов. – Ні .. Це так, принагідна справа. Найголовнішого я ще не сказав (В. Собко);
// Відповідний до нагоди, ситуації.
Тітка Антоніна посіяла молодих зерном і, хрестячись, шепотіла принагідні стародавні добрі слова (О. Довженко);
Увійдуть друзі... Сядуть до столів .. – почнеться свято з урочистих слів і пролунають тости принагідні... (С. Голованівський).
2. Який трапляється іноді, час від часу, при нагоді; випадковий.
Вони [водовози] обслуговували дальні райони міста, беручи по чотири сотики [копійки] за відро від постійних клієнтів і п'ять, а то й шість – від принагідних покупців (Ірина Вільде);
Туга згнітила його – адже досі він любив жінок принагідних, випадково стрінутих на міському шляху, а сам ще не шукав! (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)