принагідний

принагі́дний

-а, -е.

1》 Який здійснюється у зв'язку з нагодою.

|| Відповідний до нагоди, ситуації.

2》 Який трапляється іноді, час від часу, при нагоді; випадковий.

Значення в інших словниках

1. принагідний — принагі́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. принагідний — [приенаг’іднией] м. (на) -дному/ -д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
3. принагідний — ПРИНАГІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється у зв'язку з нагодою. Про те, що заповідає титул [назва оповідання] у оповіданню, крім одної принагідної згадки, зовсім нема мови (І. Франко); – Прохання за винахідника Ігнатьєва саме і привело вас до мене?...  Словник української мови у 20 томах
4. принагідний — ВИПАДКО́ВИЙ (який буває або трапляється іноді, непостійно, час від часу), ПРИНАГІ́ДНИЙ, НЕПОСТІ́ЙНИЙ, ОКАЗІОНА́ЛЬНИЙ книжн.; ШАЛЕ́НИЙ розм. (про кулю, снаряд і т. ін. — який випадково залетів куди-небудь, влучив у кого-, що-небудь).  Словник синонімів української мови
5. принагідний — Принагі́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. принагідний — ПРИНАГІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється у зв’язку з нагодою. Про те, що заповідає титул [назва оповідання] у оповіданню, крім одної принагідної згадки, зовсім нема мови (Фр., XVI, 1955, 358); В ряді.. статей [І.  Словник української мови в 11 томах