принагідний

ПРИНАГІ́ДНИЙ, а, е.

1. Який здійснюється у зв'язку з нагодою.

Про те, що заповідає титул [назва оповідання] у оповіданню, крім одної принагідної згадки, зовсім нема мови (І. Франко);

– Прохання за винахідника Ігнатьєва саме і привело вас до мене? – люб'язно запитав Малахов. – Ні .. Це так, принагідна справа. Найголовнішого я ще не сказав (В. Собко);

// Відповідний до нагоди, ситуації.

Тітка Антоніна посіяла молодих зерном і, хрестячись, шепотіла принагідні стародавні добрі слова (О. Довженко);

Увійдуть друзі... Сядуть до столів .. – почнеться свято з урочистих слів і пролунають тости принагідні... (С. Голованівський).

2. Який трапляється іноді, час від часу, при нагоді; випадковий.

Вони [водовози] обслуговували дальні райони міста, беручи по чотири сотики [копійки] за відро від постійних клієнтів і п'ять, а то й шість – від принагідних покупців (Ірина Вільде);

Туга згнітила його – адже досі він любив жінок принагідних, випадково стрінутих на міському шляху, а сам ще не шукав! (В. Підмогильний).