принагідний

ПРИНАГІ́ДНИЙ, а, е.

1. Який здійснюється у зв’язку з нагодою.

Про те, що заповідає титул [назва оповідання] у оповіданню, крім одної принагідної згадки, зовсім нема мови (Фр., XVI, 1955, 358);

В ряді.. статей [І. Франка] зустрічається багато його принагідних висловлювань про російську літературу (Рад. літ-во, 5, 1958, 111);

— Прохання за винахідника Ігнатьєва саме і привело вас до мене? — люб’язно запитав Малахов. — Ні.. Це так, принагідна справа. Найголовнішого я ще не сказав (Собко, Справа.., 1959, 136);

// Відповідний до нагоди, ситуації.

Тітка Антоніна посіяла молодих зерном і, хрестячись, шепотіла принагідні стародавні добрі слова (Довж., І, 1958, 336);

Увійдуть друзі… Сядуть до столів.. — почнеться свято з урочистих слів і пролунають тости принагідні… (Голов., Поезії, 1955, 55).

2. Який трапляється іноді, час від часу, при нагоді; випадковий.

Вони [водовози] обслуговували дальні райони міста, беручи по чотири сотики [копійки] за відро від постійних клієнтів і п’ять, а то й шість — від принагідних покупців (Вільде, Сестри.., 1958, 517);

Для того, щоб уявити в різних обставинах саме дану людину, потрібне, як кажуть художники, вивчення натури, потрібні не принагідні, а цілеспрямовані спостереження над людиною (Вітч., 1, 1962, 141).