принада
ПРИНА́ДА, и, ж.
1. Те, чим принаджують рибу, птаха, звіра і т. ін.
Він принадою обмане, Що посипав по сучку! А під сітку мане, мане Купка сизого мачку! (Я. Щоголів);
Він вчора ловив мурени. Закинув між каміння в море принаду і посвистує стиха (М. Коцюбинський);
Дітлахи принаду в сітку, щоб крабів наловить, кладуть (Н. Забіла);
Пастки перевезли [мисливці] на інше місце, заправили їх принадою і повернулись до свого намету (М. Трублаїні);
// Пожива, перев. отруєна, яку застосовують для боротьби з гризунами, комахами в сільському господарстві.
Для боротьби з багатоїдними шкідниками сільськогосподарських рослин застосовують отруєні та неотруєні принади (з наук. літ.).
2. Хто-небудь або що-небудь, що використовується як засіб для принаджування кудись.
Мати казала: влітку зовсім діти дичавіють – треба якої принади, щоб залучити їх до хати (С. Васильченко);
// Те, що використовують як засіб відвертання уваги від чогось.
Я, мов досвідчений лікар, що, в кубку підносячи дітям Прикрий напій полиновий, на біль та недугу цілющий, Спершу обмазує вінця густим .. медом, І молода нерозважність дитячого віку відразу Йде на ту хитру принаду (М. Зеров).
3. Те, що вабить; спокуса.
У Львові я пробула не три, як думала, а чотири дні, .. не вважаючи на всякі принади, у п'ятницю (13-го) сіла в Schnellzug [кур'єрський поїзд] і за 6 годин була вже в Чернівцях (Леся Українка);
Хлопчик ще ні разу там не був, але в його уяві цей острів повний хвилюючих таємничих принад (О. Донченко);
Багато в світі радості й принад, Країн багатих і зелених вічно, На сонці спіє синій виноград, І синє море майорить музично (Ю. Яновський);
Який то гамір на Подолі зранку! Як плеск Дніпра, шумує маскарад. Ведмедя рев, гугнявий спів шарманки, Милує очі виставка принад (М. Шеремет);
// Привабливі риси зовнішності.
Галя мала густу, темну косу, чорні, як дві тернини, очі з довгими стрілчатими віями; мала смуглявий ніжний колір лиця, особливу гортанну мову, і її, не звертаючи ніякої уваги на такі принади, прозвали в класі циганкою (С. Васильченко).
4. Притягальна сила чого-небудь.
Мене держала мрій принада (І. Франко);
Пан не може сидіти в хаті. Його тягне на двір. В тім дворі-трупі якась принада (М. Коцюбинський);
[Яким:] Коли б не ти, минув би я тепер цю господу... Тільки згадка про тебе зваблювала мене сюди якоюсь таємною принадою!.. (Б. Грінченко);
У нього великі і дуже красиві очі. Часом вони спалахували такою магічною принадою, що Надія довго не могла відірвати від них свого погляду (Яків Баш).
5. Краса, привабливість.
Червоний відблиск від нього [багаття] осяває нижні гіллячки чорних верб, додаючи ще більше принади чудовій картині наддунайського вечора... (М. Коцюбинський);
Сиве, як протертий мак, волосся Мартинчука стало за цей час зовсім білим. Проте по-давньому було кучеряве і буйне. Цей білий ореол надавав ще більшої принади його вродливому обличчю (Ірина Вільде).
6. Позитивна якість, властивість, якою відзначається що-небудь; перевага.
[Тітір:] Воля, мій друже! Хоч пізно, як волос на старість посивів, Взнав я принади її (М. Зеров);
Гадали, що вся суть, вся принада української “перелицьовки” Вергілієвої поеми полягає в тому, що “перелицьовка” ця написана українською мовою. З перекладом, мовляв, уся ця принада, вся суть утратиться (М. Рильський);
Тим, хто відсиджується на турбазах, так званим “матрацникам”, не зрозуміти принади нелегких піших походів (з газ.);
Довго умовляв її Лейбко зв'язати у клунок свої речі, малював перед нею принади бердичівського життя (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)