принада

ПРИНА́ДА, и, ж.

1. Те, чим принаджують рибу, птаха, звіра і т. ін.

Він принадою обмане, Що посипав по сучку! А під сітку мане, мане Купка сизого мачку! (Я. Щоголів);

Він вчора ловив мурени. Закинув між каміння в море принаду і посвистує стиха (М. Коцюбинський);

Дітлахи принаду в сітку, щоб крабів наловить, кладуть (Н. Забіла);

Пастки перевезли [мисливці] на інше місце, заправили їх принадою і повернулись до свого намету (М. Трублаїні);

// Пожива, перев. отруєна, яку застосовують для боротьби з гризунами, комахами в сільському господарстві.

Для боротьби з багатоїдними шкідниками сільськогосподарських рослин застосовують отруєні та неотруєні принади (з наук. літ.).

2. Хто-небудь або що-небудь, що використовується як засіб для принаджування кудись.

Мати казала: влітку зовсім діти дичавіють – треба якої принади, щоб залучити їх до хати (С. Васильченко);

// Те, що використовують як засіб відвертання уваги від чогось.

Я, мов досвідчений лікар, що, в кубку підносячи дітям Прикрий напій полиновий, на біль та недугу цілющий, Спершу обмазує вінця густим .. медом, І молода нерозважність дитячого віку відразу Йде на ту хитру принаду (М. Зеров).

3. Те, що вабить; спокуса.

У Львові я пробула не три, як думала, а чотири дні, .. не вважаючи на всякі принади, у п'ятницю (13-го) сіла в Schnellzug [кур'єрський поїзд] і за 6 годин була вже в Чернівцях (Леся Українка);

Хлопчик ще ні разу там не був, але в його уяві цей острів повний хвилюючих таємничих принад (О. Донченко);

Багато в світі радості й принад, Країн багатих і зелених вічно, На сонці спіє синій виноград, І синє море майорить музично (Ю. Яновський);

Який то гамір на Подолі зранку! Як плеск Дніпра, шумує маскарад. Ведмедя рев, гугнявий спів шарманки, Милує очі виставка принад (М. Шеремет);

// Привабливі риси зовнішності.

Галя мала густу, темну косу, чорні, як дві тернини, очі з довгими стрілчатими віями; мала смуглявий ніжний колір лиця, особливу гортанну мову, і її, не звертаючи ніякої уваги на такі принади, прозвали в класі циганкою (С. Васильченко).

4. Притягальна сила чого-небудь.

Мене держала мрій принада (І. Франко);

Пан не може сидіти в хаті. Його тягне на двір. В тім дворі-трупі якась принада (М. Коцюбинський);

[Яким:] Коли б не ти, минув би я тепер цю господу... Тільки згадка про тебе зваблювала мене сюди якоюсь таємною принадою!.. (Б. Грінченко);

У нього великі і дуже красиві очі. Часом вони спалахували такою магічною принадою, що Надія довго не могла відірвати від них свого погляду (Яків Баш).

5. Краса, привабливість.

Червоний відблиск від нього [багаття] осяває нижні гіллячки чорних верб, додаючи ще більше принади чудовій картині наддунайського вечора... (М. Коцюбинський);

Сиве, як протертий мак, волосся Мартинчука стало за цей час зовсім білим. Проте по-давньому було кучеряве і буйне. Цей білий ореол надавав ще більшої принади його вродливому обличчю (Ірина Вільде).

6. Позитивна якість, властивість, якою відзначається що-небудь; перевага.

[Тітір:] Воля, мій друже! Хоч пізно, як волос на старість посивів, Взнав я принади її (М. Зеров);

Гадали, що вся суть, вся принада української “перелицьовки” Вергілієвої поеми полягає в тому, що “перелицьовка” ця написана українською мовою. З перекладом, мовляв, уся ця принада, вся суть утратиться (М. Рильський);

Тим, хто відсиджується на турбазах, так званим “матрацникам”, не зрозуміти принади нелегких піших походів (з газ.);

Довго умовляв її Лейбко зв'язати у клунок свої речі, малював перед нею принади бердичівського життя (Н. Рибак).