принада

Значення в інших словниках

1. принада — прина́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. принада — -и, ж. 1》 Те, чим принаджують рибу, птаха, звіра і т. ін. || Пожива, перев. отруєна, яку застосовують для боротьби з гризунами, комахами в сільському господарстві. 2》 Хто-небудь або що-небудь, що використовується як засіб для принаджування кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. принада — ПРИНА́ДА, и, ж. 1. Те, чим принаджують рибу, птаха, звіра і т. ін. Він принадою обмане, Що посипав по сучку! А під сітку мане, мане Купка сизого мачку! (Я. Щоголів); Він вчора ловив мурени. Закинув між каміння в море принаду і посвистує стиха (М. Словник української мови у 20 томах
4. принада — ПЕРЕВА́ГА (якість, властивість, що вигідно вирізняє кого-, що-небудь), ПЛЮС розм.; ПРИНА́ДА (те, що приваблює); ПЕ́РШІСТЬ, ВИ́ЩІСТЬ, ЗВЕ́РХНІСТЬ, ВЕРХ, ПЕРШЕНСТВО́ рідше, ПРІОРИТЕ́Т книжн., ПРИМА́Т книжн. (те, що забезпечує провідне місце); КО́ЗИР розм. Словник синонімів української мови
5. принада — ПРИНА́ДА, и, ж. 1. Те, чим принаджують рибу, птаха, звіра і т. ін. Він принадою обмане, Що посипав по сучку! А під сітку мане, мане Купка сизого мачку! (Щог., Поезії, 1958, 384); Він вчора ловив мурени. Словник української мови в 11 томах
6. принада — Принада, -ди ж. Приманка. В мене принада — сама молода. Мет. 84. Дід і зробив сільце, насипав принади, поставив те сільце. Рудч. Ск. II. 37. ум. принадонька, принадочка. Чуб. V. 68. Словник української мови Грінченка