приналежний

ПРИНАЛЕ́ЖНИЙ, а, е, рідко, заст.

Те саме, що нале́жний.

[Кай Летіцій:] Руфіне, мої думки нікому не відомі, а ділом я закону не ламаю та й іншому ламати не дозволю, поки того закону не скасує в дорозі правній приналежна влада і поки я зовусь префектом римським (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. приналежний — принале́жний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. приналежний — див. НАЛЕЖНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. приналежний — Принале́жний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. приналежний — ПРИНАЛЕ́ЖНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що нале́жний. [Воробйов:] Я прийшов, щоб одержати припалежний мені китайський флакон (Коч., II, 1956, 438); [Кай Летіцій:] Руфіне, мої думки нікому не відомі, а ділом я закону не ламаю та й іншому ламати не дозволю...  Словник української мови в 11 томах
5. приналежний — Принале́жний, -а, -е Принадлежащій.  Словник української мови Грінченка