приналежний
ПРИНАЛЕ́ЖНИЙ, а, е, рідко, заст.
Те саме, що нале́жний.
[Кай Летіцій:] Руфіне, мої думки нікому не відомі, а ділом я закону не ламаю та й іншому ламати не дозволю, поки того закону не скасує в дорозі правній приналежна влада і поки я зовусь префектом римським (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приналежний — принале́жний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- приналежний — див. НАЛЕЖНИЙ. Словник синонімів Караванського
- приналежний — Принале́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- приналежний — ПРИНАЛЕ́ЖНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що нале́жний. [Воробйов:] Я прийшов, щоб одержати припалежний мені китайський флакон (Коч., II, 1956, 438); [Кай Летіцій:] Руфіне, мої думки нікому не відомі, а ділом я закону не ламаю та й іншому ламати не дозволю... Словник української мови в 11 томах
- приналежний — Принале́жний, -а, -е Принадлежащій. Словник української мови Грінченка