1. Словник української мови в 11 томах

приналежний

ПРИНАЛЕ́ЖНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що нале́жний.

[Воробйов:] Я прийшов, щоб одержати припалежний мені китайський флакон (Коч., II, 1956, 438);

[Кай Летіцій:] Руфіне, мої думки нікому не відомі, а ділом я закону не ламаю та й іншому ламати не дозволю, поки того закону не скасує в дорозі правній приналежна влада і поки я зовусь префектом римським (Л. Укр., II, 1951, 371).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приналежний — принале́жний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. приналежний — див. НАЛЕЖНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. приналежний — ПРИНАЛЕ́ЖНИЙ, а, е, рідко, заст. Те саме, що нале́жний. [Кай Летіцій:] Руфіне, мої думки нікому не відомі, а ділом я закону не ламаю та й іншому ламати не дозволю, поки того закону не скасує в дорозі правній приналежна влада і поки я зовусь префектом римським (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  4. приналежний — Принале́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. приналежний — Принале́жний, -а, -е Принадлежащій. Словник української мови Грінченка