1. Словник української мови у 20 томах

приналежність

ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж., рідко, заст.

1. Стан за знач. принале́жний.

Розташування цього будинку на території залізничної зони одгородження свідчило про його приналежність до майна наркомшляхів (М. Трублаїні).

2. Те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь.

І однакові печатки, і ретардація, і негативні порівняння, і тавтологія, і постійні епітети не є винятковою приналежністю українських дум (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приналежність — Яке з двох близькозвучних слів потрібно вживати – приналежність чи належність? Штучний витвір приналежність, хоч і набув великого поширення, одначе його існування нічим не вмотивоване... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. приналежність — принале́жність іменник жіночого роду належність арх., рідко Орфографічний словник української мови
  3. приналежність — НАЛЕ́ЖНІСТЬ (те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь), ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, АКСЕСУА́Р книжн. (характерна для чого-небудь ознака, предмет); АТРИБУ́Т (ознака або предмет, що становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь). Словник синонімів української мови
  4. приналежність — Принале́жність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. приналежність — ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж., рідко. 1. Стан за знач. принале́жний. Розташування цього будинку на території залізничної зони одгородження свідчило про його приналежність до майна наркомшляхів (Трубл. Словник української мови в 11 томах