приналежність
НАЛЕ́ЖНІСТЬ (те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь), ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, АКСЕСУА́Р книжн. (характерна для чого-небудь ознака, предмет); АТРИБУ́Т (ознака або предмет, що становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь). Посередині ж города (міста), на рівній.. площі був торг — неодмінна належність кожного города того часу (С. Скляренко); І однакові початки, ..і тавтологія, і постійні епітети не є винятковою приналежністю українських дум. Вони властиві і билинам та іншим епічним творам східних слов'ян (М. Рильський); Вони (кореспонденти) наввипередки описували розкішні степові пікніки, катання на тройках, ночівлі під відкритим небом.. "зі всіма аксесуарами життя циганського, таборового..." (О. Гончар); Шлях до розквіту людини слід шукати в зміні її світу, а не самих лиш зовнішніх атрибутів життя (П. Загребельний).
Значення в інших словниках
- приналежність — Яке з двох близькозвучних слів потрібно вживати – приналежність чи належність? Штучний витвір приналежність, хоч і набув великого поширення, одначе його існування нічим не вмотивоване... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- приналежність — принале́жність іменник жіночого роду належність арх., рідко Орфографічний словник української мови
- приналежність — ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж., рідко, заст. 1. Стан за знач. принале́жний. Розташування цього будинку на території залізничної зони одгородження свідчило про його приналежність до майна наркомшляхів (М. Трублаїні). Словник української мови у 20 томах
- приналежність — Принале́жність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- приналежність — ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж., рідко. 1. Стан за знач. принале́жний. Розташування цього будинку на території залізничної зони одгородження свідчило про його приналежність до майна наркомшляхів (Трубл. Словник української мови в 11 томах