приналежний

ПРИНАЛЕ́ЖНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що нале́жний.

[Воробйов:] Я прийшов, щоб одержати припалежний мені китайський флакон (Коч., II, 1956, 438);

[Кай Летіцій:] Руфіне, мої думки нікому не відомі, а ділом я закону не ламаю та й іншому ламати не дозволю, поки того закону не скасує в дорозі правній приналежна влада і поки я зовусь префектом римським (Л. Укр., II, 1951, 371).

Значення в інших словниках

1. приналежний — принале́жний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. приналежний — див. НАЛЕЖНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. приналежний — ПРИНАЛЕ́ЖНИЙ, а, е, рідко, заст. Те саме, що нале́жний. [Кай Летіцій:] Руфіне, мої думки нікому не відомі, а ділом я закону не ламаю та й іншому ламати не дозволю, поки того закону не скасує в дорозі правній приналежна влада і поки я зовусь префектом римським (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
4. приналежний — Принале́жний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. приналежний — Принале́жний, -а, -е Принадлежащій.  Словник української мови Грінченка