приналежність

ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж., рідко.

1. Стан за знач. принале́жний.

Розташування цього будинку на території залізничної зони одгородження свідчило про його приналежність до майна наркомшляхів (Трубл., І, 1955, 81);

Національна приналежність члена гуртка [читання] ніколи не спливала наверх брудним накипом ворожнечі (Кол., Терен.., 1959, 44).

2. Те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь.

І однакові печатки, і ретардація, і негативні порівняння, і тавтологія, і постійні епітети не є винятковою приналежністю українських дум (Рильський, IX, 1962, 228).

Значення в інших словниках

1. приналежність — Яке з двох близькозвучних слів потрібно вживати – приналежність чи належність? Штучний витвір приналежність, хоч і набув великого поширення, одначе його існування нічим не вмотивоване...  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. приналежність — принале́жність іменник жіночого роду належність арх., рідко  Орфографічний словник української мови
3. приналежність — ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж., рідко, заст. 1. Стан за знач. принале́жний. Розташування цього будинку на території залізничної зони одгородження свідчило про його приналежність до майна наркомшляхів (М. Трублаїні).  Словник української мови у 20 томах
4. приналежність — НАЛЕ́ЖНІСТЬ (те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь), ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, АКСЕСУА́Р книжн. (характерна для чого-небудь ознака, предмет); АТРИБУ́Т (ознака або предмет, що становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь).  Словник синонімів української мови
5. приналежність — Принале́жність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)