приникати

ПРИНИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИНИ́КНУТИ ну, неш, док.

Щільно притулятися до кого-, чого-небудь.

Напускає [віла] туману на варту, насилає сон твердий на неї, приникає вухом скрізь до мурів, наслухає, чи не чутно гуку (Леся Українка);

Як почув Чіпка, що до його грудей приникли її гарячі груди, опустив розставлені руки, та й обвив їх кругом її стану... (Панас Мирний);

Він одійшов до стіни й приник до неї лицем (І. Микитенко);

// тільки док. Зайнявши місце біля чого-небудь, де-небудь, притихнути.

Навіть вартовий, що завжди походжав коридором, і той приник у своєму куточку на стільчику біля ґрат (Олесь Досвітній);

* Образно. Шорстко вусик над губою їжачком рудим приник, Око кулькою стальною Між сухих шуршить повік (М. Бажан).

Значення в інших словниках

1. приникати — приника́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приникати — -аю, -аєш, недок., приникнути, -ну, -неш, док. Щільно притулятися до кого-, чого-небудь. || тільки док. Зайнявши місце біля чого-небудь, де-небудь, притихнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приникати — ПРИТУЛИ́ТИСЯ (стати, сісти, лягти, обпираючись об когось, щось або схиляючись до когось, чогось), ПРИГОРНУ́ТИСЯ, ПРИСУ́НУТИСЯ, ПРИТИ́СНУТИСЯ, ПРИНИ́КНУТИ, ПРИПА́СТИ, ПРИЛЯГТИ́, ПРИКЛА́СТИСЯ, ПРИЛОЖИ́ТИСЯ розм., ПІДГОРНУ́ТИСЯ розм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. приникати — ПРИНИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИНИ́КНУТИ ну, неш, док. Щільно притулятися до кого-, чого-небудь. Напускає [віла] туману на варту, насилає сон твердий на неї, приникає вухом скрізь до мурів, наслухає, чи не чутно гуку (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах