приникати

приника́ти

-аю, -аєш, недок., приникнути, -ну, -неш, док.

Щільно притулятися до кого-, чого-небудь.

|| тільки док. Зайнявши місце біля чого-небудь, де-небудь, притихнути.

Значення в інших словниках

1. приникати — приника́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приникати — ПРИНИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИНИ́КНУТИ ну, неш, док. Щільно притулятися до кого-, чого-небудь. Напускає [віла] туману на варту, насилає сон твердий на неї, приникає вухом скрізь до мурів, наслухає, чи не чутно гуку (Леся Українка); Як почув Чіпка...  Словник української мови у 20 томах
3. приникати — ПРИТУЛИ́ТИСЯ (стати, сісти, лягти, обпираючись об когось, щось або схиляючись до когось, чогось), ПРИГОРНУ́ТИСЯ, ПРИСУ́НУТИСЯ, ПРИТИ́СНУТИСЯ, ПРИНИ́КНУТИ, ПРИПА́СТИ, ПРИЛЯГТИ́, ПРИКЛА́СТИСЯ, ПРИЛОЖИ́ТИСЯ розм., ПІДГОРНУ́ТИСЯ розм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. приникати — ПРИНИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИНИ́КНУТИ ну, неш, док. Щільно притулятися до кого-, чого-небудь. Напускає [віла] туману на варту, насилає сон твердий на неї, приникає вухом скрізь до мурів, наслухає, чи не чутно гуку (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах