припадок
ПРИПА́ДОК¹, дку, ч., заст.
Раптовий, відносно нетривалий гострий вияв певної хвороби; напад хвороби.
Я здоров, хоч серце в мене в останній місяць таки доволі значно погіршало, часті і болючі припадки астми (М. Коцюбинський);
На перший день, як завжди, цілий хаос візитів і всякого вештання, а ввечері був уже в мене такий грандіозний припадок... як тільки після вприскуваннів та в Ялті бували, та так він мене розтрусив і приголомшив, що я вже більш нікуди не вилазила в дальші чотири дні, боролась між тремтінням і апатією, і зовсім жити не хотіла (Леся Українка);
// Крайній вияв якого-небудь душевного стану; напад.
На пана Суботу від самого початку острої зими часто находили такі припадки смутку й меланхолії (І. Франко).
ПРИПА́ДОК², дку, ч., заст.
Випадок.
Приходили у всяких припадках до него [нього], а він кождому раду давав (Сл. Б. Грінченка);
Вони прохали у Бога.., щоб Господь милосердний заступив християнську худібку на росах, на водах, на всіх переходах од всякого лиха, звіра й припадку (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)