припадочний
ПРИПА́ДОЧНИЙ, а, е, розм.
У якого часто бувають припадки.
– Взяла, дурна, та й вискочила заміж за припадочного Петьку Козолапа... (М. Зарудний);
Ярославові чомусь пригадався чорногрудий припадочний півень удома (Ю. Мушкетик);
// у знач. ім. припа́дочний, ного, ч.; припа́дочна, ної, ж. Людина, у якої часто бувають припадки; неврівноважена людина.
[Забуга:] Замовчи, бабо... Завела панахиду. (До Базія:) Де ти видрав її, цю припадочну? (Ю. Мокрієв);
* У порівн. Петрусь спочатку скрикнув, потім притиснувся грудьми до землі і став нігтями перед собою дерти, забившись в корчах, як припадочний (А. Іщук).
Словник української мови (СУМ-20)