Значення в інших словниках
-
припадочний —
див. дурний
Словник синонімів Вусика
-
припадочний —
-а, -е, розм. У якого часто бувають припадки. || у знач. ім. припадочний, -ного, ч.; припадочна, -ної, ж. Людина, у якої часто бувають припадки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
припадочний —
ПРИПА́ДОЧНИЙ, а, е, розм. У якого часто бувають припадки. – Взяла, дурна, та й вискочила заміж за припадочного Петьку Козолапа... (М. Зарудний); Ярославові чомусь пригадався чорногрудий припадочний півень удома (Ю. Мушкетик); // у знач. ім.
Словник української мови у 20 томах
-
припадочний —
ПРИПА́ДОЧНИЙ, а, е, розм. У якого часто бувають припадки. — Взяла, дурна, та й вискочила заміж за припадочного Петьку Козолапа… (Зар., На.. світі, 1967, 67); Ярославові чомусь пригадався чорногрудий припадочний півень удома (Мушк., День..
Словник української мови в 11 томах