припадочний
припа́дочний
прикметник
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- припадочний — див. дурний Словник синонімів Вусика
- припадочний — -а, -е, розм. У якого часто бувають припадки. || у знач. ім. припадочний, -ного, ч.; припадочна, -ної, ж. Людина, у якої часто бувають припадки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- припадочний — ПРИПА́ДОЧНИЙ, а, е, розм. У якого часто бувають припадки. – Взяла, дурна, та й вискочила заміж за припадочного Петьку Козолапа... (М. Зарудний); Ярославові чомусь пригадався чорногрудий припадочний півень удома (Ю. Мушкетик); // у знач. ім. Словник української мови у 20 томах
- припадочний — ПРИПА́ДОЧНИЙ, а, е, розм. У якого часто бувають припадки. — Взяла, дурна, та й вискочила заміж за припадочного Петьку Козолапа… (Зар., На.. світі, 1967, 67); Ярославові чомусь пригадався чорногрудий припадочний півень удома (Мушк., День.. Словник української мови в 11 томах