1. Великий тлумачний словник сучасної мови

припадочний

припа́дочний

-а, -е, розм.

У якого часто бувають припадки.

|| у знач. ім. припадочний, -ного, ч.; припадочна, -ної, ж. Людина, у якої часто бувають припадки.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. припадочний — припа́дочний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. припадочний — див. дурний Словник синонімів Вусика
  3. припадочний — ПРИПА́ДОЧНИЙ, а, е, розм. У якого часто бувають припадки. – Взяла, дурна, та й вискочила заміж за припадочного Петьку Козолапа... (М. Зарудний); Ярославові чомусь пригадався чорногрудий припадочний півень удома (Ю. Мушкетик); // у знач. ім. Словник української мови у 20 томах
  4. припадочний — ПРИПА́ДОЧНИЙ, а, е, розм. У якого часто бувають припадки. — Взяла, дурна, та й вискочила заміж за припадочного Петьку Козолапа… (Зар., На.. світі, 1967, 67); Ярославові чомусь пригадався чорногрудий припадочний півень удома (Мушк., День.. Словник української мови в 11 томах