припадочний
ПРИПА́ДОЧНИЙ, а, е, розм.
У якого часто бувають припадки.
– Взяла, дурна, та й вискочила заміж за припадочного Петьку Козолапа... (М. Зарудний);
Ярославові чомусь пригадався чорногрудий припадочний півень удома (Ю. Мушкетик);
// у знач. ім. припа́дочний, ного, ч.; припа́дочна, ної, ж. Людина, у якої часто бувають припадки; неврівноважена людина.
[Забуга:] Замовчи, бабо... Завела панахиду. (До Базія:) Де ти видрав її, цю припадочну? (Ю. Мокрієв);
* У порівн. Петрусь спочатку скрикнув, потім притиснувся грудьми до землі і став нігтями перед собою дерти, забившись в корчах, як припадочний (А. Іщук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- припадочний — припа́дочний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- припадочний — див. дурний Словник синонімів Вусика
- припадочний — -а, -е, розм. У якого часто бувають припадки. || у знач. ім. припадочний, -ного, ч.; припадочна, -ної, ж. Людина, у якої часто бувають припадки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- припадочний — ПРИПА́ДОЧНИЙ, а, е, розм. У якого часто бувають припадки. — Взяла, дурна, та й вискочила заміж за припадочного Петьку Козолапа… (Зар., На.. світі, 1967, 67); Ярославові чомусь пригадався чорногрудий припадочний півень удома (Мушк., День.. Словник української мови в 11 томах