припарка
ПРИПА́РКА, и, ж.
1. Лікувальна процедура, що полягає в прикладанні до тіла чого-небудь гарячого, перев. вогкого.
Припарки застосовують при місцевих запальних процесах (з навч. літ.);
Одвідуючи аул, фельдшер Істомін дізнався про хворобу Жайсака і сам зайшов до нього, оглянув руку і плече, помастив йодом, зробив масаж і схвалив припарку з гарячого піску (З. Тулуб);
// Ліки, які використовують під час такої процедури.
Навчали їх, крім догляду за хворими, “пускати кров, перев'язувати рани, варити .. припарки і застосовувати їх” (з наук. літ.);
* Образно. Проклята горілочка, диявольський напиток, чортів збитень, гаспидова душепарка, анахтемська припарка! (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. перен., ірон. Тілесне покарання різками, киями.
– А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиґи, фиґлярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам втямки... (І. Котляревський);
Інший давно б уже зваливсь із ніг, а Кирило Тур видержав усі чотири киї, не покривившись .. – Добре, – каже, – парять у нас у січовій лазні, нічого сказати! Після такої припарки не заболять уже ні плечі, ні поясниця (П. Куліш);
// Бій із значними втратами.
– З десяток їм таких припарок, і фриц засопе, – сказав хтось із бійців (Ю. Збанацький);
// Дошкульні докори, зауваження.
[Загребельний (збентежено):] Даремно, сестро, з докорів починаєш. Сьогодні в тебе радість і в мене день щасливий .. Отож нині обійдемось без припарки (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)