приперти —
припе́рти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
приперти —
див. припирати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
приперти —
припе́рти 1. сперти (ст) ◊ припе́рти до стіни́ вул. завести в безвихідь (ст)||пришпилити 2. причинити; зачинити (ст): Міленочко, припри двері, котуню, бо дуже сильний перетяг (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
приперти —
притиска́ти (припира́ти) / прити́снути (припе́рти) до стіни́ (до сті́нки) кого. Ставити когось у безвихідне становище, домагаючись зізнання, здійснення чого-небудь і т. ін.
Фразеологічний словник української мови
приперти —
ПРИТИСКА́ТИ (ПРИТИ́СКУВАТИ) (із зусиллям, налягаючи, щільно прикладати кого-, що-небудь до когось, чогось), ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ рідко), ТУЛИ́ТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ГОРНУ́ТИ, ПРИПИРА́ТИ, ПРИПИНА́ТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ...
Словник синонімів української мови
приперти —
Припе́рти, див. припира́ти
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
приперти —
ПРИПЕ́РТИ див. припира́ти.
Словник української мови в 11 томах
приперти —
Приперти, -пру́, -пре́ш гл. 1) Притащить, принести. Цілий улік меду припер. Рудч. Ск. II. 15. 2) см. припірати.
Словник української мови Грінченка