приперти

притиска́ти (припира́ти) / прити́снути (припе́рти) до стіни́ (до сті́нки) кого. Ставити когось у безвихідне становище, домагаючись зізнання, здійснення чого-небудь і т. ін. — Бог з вами, не притискатиму вас до стіни… (Леся Українка); Все перемішалося в старому, як перемішується лише в тому, кого вперше в житті припирають до стінки (Ю. Шовкопляс); (Арсен:) Мені якби ще отого шахрая, Геннадія, до стінки притиснути! (З. Мороз); Вона тут же вирішила рішуче “приперти до стіни” свого супротивника (М. Хвильовий); — Що ж воно оце робиться, га? — приперли вони нас до стінки сердитими запитаннями (З журналу). припе́ртий до стіни́. Припертий до стіни.., чи не щодень до сповіді стаю, та жодної нема мені покути (В. Стус).

Значення в інших словниках

1. приперти — припе́рти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приперти — див. припирати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приперти — ПРИПЕ́РТИ див. припира́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. приперти — припе́рти 1. сперти (ст) ◊ припе́рти до стіни́ вул. завести в безвихідь (ст)||пришпилити 2. причинити; зачинити (ст): Міленочко, припри двері, котуню, бо дуже сильний перетяг (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. приперти — ПРИТИСКА́ТИ (ПРИТИ́СКУВАТИ) (із зусиллям, налягаючи, щільно прикладати кого-, що-небудь до когось, чогось), ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ рідко), ТУЛИ́ТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ГОРНУ́ТИ, ПРИПИРА́ТИ, ПРИПИНА́ТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
6. приперти — Припе́рти, див. припира́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. приперти — ПРИПЕ́РТИ див. припира́ти.  Словник української мови в 11 томах
8. приперти — Приперти, -пру́, -пре́ш гл. 1) Притащить, принести. Цілий улік меду припер. Рудч. Ск. II. 15. 2) см. припірати.  Словник української мови Грінченка