припертий

притиска́ти (припира́ти) / прити́снути (припе́рти) до стіни́ (до сті́нки) кого. Ставити когось у безвихідне становище, домагаючись зізнання, здійснення чого-небудь і т. ін. — Бог з вами, не притискатиму вас до стіни… (Леся Українка); Все перемішалося в старому, як перемішується лише в тому, кого вперше в житті припирають до стінки (Ю. Шовкопляс); (Арсен:) Мені якби ще отого шахрая, Геннадія, до стінки притиснути! (З. Мороз); Вона тут же вирішила рішуче “приперти до стіни” свого супротивника (М. Хвильовий); — Що ж воно оце робиться, га? — приперли вони нас до стінки сердитими запитаннями (З журналу). припе́ртий до стіни́. Припертий до стіни.., чи не щодень до сповіді стаю, та жодної нема мені покути (В. Стус).

Значення в інших словниках

1. припертий — припе́ртий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. припертий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до приперти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припертий — ПРИПЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до припе́рти. Опинившись за стадіоном, Терезка помітила Бобальку, який стояв на сідлі велосипеда, припертого до паркана, і стежив за грою (М.  Словник української мови у 20 томах
4. припертий — ПРИПЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до припе́рти, Опинившись за стадіоном, Терезка помітила Бобальку, який стояв на сідлі велосипеда, припертого до паркана, і стежив за грою (Томч., Готель.., 1960, 209); Попід стіною стояли з піднятими руками штабісти.  Словник української мови в 11 томах