припертися
ПРИПЕ́РТИСЯ, ру́ся, ре́шся, док.
1. Прихилившись до якої-небудь опори, спертися.
Припершись до дверей, він стояв і дивився на Терезку, яка з переляку випустила з рук шитво (М. Томчаній).
2. фам. Прийти, прибути (несхвально).
– Але коли б ти знала моє горе: в залу приперся заросянський попище та ще й з сином (І. Нечуй-Левицький);
Він проти цього [другого шлюбу] не заперечував би, коли б його перша дружина та жила де-небудь в іншому місці, а то як на зло приперлася з донькою за ним слідом до Львова (Ю. Яновський).
3. Пас. до припира́ти 1–4.
Під час вітру падали у нас сніги, так що геть скрізь було біло і на балкон не можна було вийти, бо двері примерзли і приперлись снігом (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)