приперчений
ПРИПЕ́РЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до приперчи́ти.
На столі шматок печені, Два фрикаси [фрикасе] приперчені (І. Франко);
І Кущ і Турчин – неначе сковані ланцями .. Коли б вони з першої стрічі повели легку, невимушену розмову, приперчену грубими чоловічими жартами, скраплену дотепами... (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)