приперчений
ПРИПЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приперчи́ти.
На столі шматок печені, Два фрикаси [фрикасе] приперчені (Фр., XII, 1953, 387);
І Кущ і Турчин — неначе сковані ланцями.. Коли б вони з першої стрічі повели легку, невимушену розмову, приперчену грубими чоловічими жартами, скраплену дотепами… (Мушк., Серце.., 1962, 141).
Словник української мови (СУМ-11)