приперізувати

ПРИПЕРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЕРЕЗА́ТИ, ежу́, е́жеш, док., що.

1. Підперізуючись, закріплювати що-небудь за поясом.

Виросла коса до пояса, ні розплести, ні розчесати; прийде ми ся приперезати (Сл. Б. Грінченка);

Спав собі [Кузьма] всеньку ніч, приперезавши до себе “ружжо”, щоб ніхто не вкрав (Григорій Тютюнник);

// до чого, у сполуч. зі сл. себе. Прикріплюватися до предмета, обкрутивши себе в поясі разом з ним ланцюгом, ременем і т. ін.

Він згадав, як бувало, примоцувавши до ніг “кігті” й товстим ременем приперезавши себе до стовпа, він вилазив у степу до гулких дротв (Л. Первомайський).

2. Одягати що-небудь, обгортаючи стан і закріплюючи кінці на поясі.

А я фартух припережу. Нажну копу ще й полежу (з народної пісні).

Значення в інших словниках

1. приперізувати — припері́зувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приперізувати — -ую, -уєш, недок., приперезати, -ежу, -ежеш, док., перех. 1》 Підперізуючись, закріплювати що-небудь за поясом. || до чого, у сполуч. зі сл. себе. Прикріплюватися до предмета, обкрутивши себе в поясі разом із ним ланцюгом, ременем і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приперізувати — ПРИПЕРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЕРЕЗА́ТИ, ежу́, е́жеш, док., перех. 1. Підперізуючись, закріплювати що-небудь за поясом. Виросла коса до пояса, ні розплести, ні розчесати; прийде ми ся приперезати (Сл. Гр.  Словник української мови в 11 томах
4. приперізувати — Приперізувати, -зую, -єш сов. в. приперезати, -жу, -жеш, гл. Прихватывать, прихватить поясомъ, подсунувъ подъ поясъ, прихватить имъ. Виросла коса до пояса, ні росплести, ні росчесати; прийде ми ся приперезати. МУЕ. III. 38.  Словник української мови Грінченка