припивати
ПРИПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. що. Пити що-небудь час від часу.
Один був порок за панотцем, – як казав часом і батько, – горілочку любив .. Розказує та все припиває чарочкою (Панас Мирний);
Шумейко, міцний дід років 60-ти, майструє за столом модель парусного судна, припиваючи час від часу чорну каву (І. Кочерга).
2. до кого. Пити за чиєсь здоров'я, звертатися з тостом до кого-небудь.
П'є Ангус зрушений за ним, В душі ласкавши мару; І все покрилось голосним: “3а тебе, наш Оскаре!” .. – “Та що ж Аллан з другими враз Не припива до мене” (П. Грабовський).
Словник української мови (СУМ-20)