припивати
ПРИПИВАТИ, аю, аєш, недок.
1. перех. Пити що-небудь час від часу.
Один був порок за панотцем, — як казав часом і батько, — горілочку любив.. Розказує та все припиває чарочкою (Панас Мирний, I, 1954, 215);
Шумейко, міцний дід років 60-ти, майструє за столом модель парусного судна, припиваючи час від часу чорну каву (Іван Кочерга, II, 1956, 537).
2. неперех., до кого. Пити за чиєсь здоров’я, звертатися з тостом до кого-небудь.
П’є Ангус зрушений за ним, В душі ласкавши мару; І все покрилось голосним: «За тебе, наш Оскаре!».. — «Та що ж Аллан з другими враз Не припива до мене» (Павло Грабовський, I, 1959, 419).
Словник української мови (СУМ-11)