приписуватися
ПРИПИ́СУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИПИСА́ТИСЯ, ишу́ся, и́шешся, док.
1. Записувати себе куди-небудь.
Народ приписувавсь в міщани, бо в Акерманщині панщанних селян не було (І. Нечуй-Левицький);
[Маруся:] Чого ж це ви так запишалися, чи не в міщане приписалися? (М. Кропивницький);
// Зараховувати себе до складу чого-небудь.
– Тільки, на мою думку, доведеться вам, дідусю, або піти в підмайстри, або приписатися до замкових майстрів (З. Тулуб).
2. тільки недок. Пас. до припи́сувати.
Багато валунів, яким приписувалось скандинавське походження, виявились, наприклад на Україні, місцевими, що мають походження з Українського кристалічного щита, складеного з гірських порід (з наук.-попул. літ.);
В зображенні Кармелюка [в повісті М. Вовчка “Кармелюк”] є багато романтичного. Йому приписується якась надзвичайна сила і врода (з навч. літ.);
Приписав [лікар] мені tiocol і другі ліки (що звичайне при слабостях в легких [легенях] приписуються) (Леся Українка);
Текст шевченківського “Заповіту” абхазькою мовою надруковано 1960 року в Києві у збірнику “Заповіт” мовами світу. На жаль, авторство перекладу помилково приписується Л. Услара, а втім, він належить Дмитрові Гуліа (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)