приписуватися
ПРИПИ́СУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИПИСА́ТИСЯ, ишу́ся, и́шешся, док.
1. Записувати себе куди-небудь.
Народ приписувавсь в міщани, бо в Акерманщині панщанних селян не було (Н.-Лев., II, 1956, 220);
[Маруся:] Чого ж це ви так запишалися, чи не в міщане приписалися? (Кроп., І, 1958, 73);
// Зараховувати себе до складу чого-небудь.
Я селянський письменник, прямо від плуга. Чи можна мені до вашого «Плуга» [Спілки селянських письменників] приписатися? (Вишня, І, 1956, 219);
— Тільки, на мою думку, доведеться вам, дідусю, або піти в підмайстри, або приписатися до замкових майстрів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 119).
2. тільки недок. Пас. до припи́сувати.
Багато валунів, яким приписувалось скандінавське походження, виявились, наприклад на Україні, місцевими, що мають походження з Українського кристалічного щита, складеного з гірських порід (Знання.., 1, 1966, 5);
В зображенні Кармелюка [в повісті М. Вовчка «Кармелюк»] є багато романтичного. Йому приписується якась надзвичайна сила і врода (Укр. літ., 8, 1957, 246);
Приписав [лікар] мені tiocol і другі ліки (що звичайне при слабостях в легких [легенях] приписуються) (Л. Укр., V, 1956, 419);
Текст шевченківського «Заповіту» абхазькою мовою надруковано 1960 року в Києві у збірнику «Заповіт» мовами світу. На жаль, авторство перекладу помилково приписується Л. Услара, а втім, він належить Дмитрові Гуліа (Вітч., 3, 1964, 216).
Словник української мови (СУМ-11)